Мене гукала тишина...(вірш про Небесну Сотню)

Небесній сотні

Небесній сотні

Здесь вам не равнина - здесь климат иной. 

Идут лавины одна за одной, 

И здесь за камнепадом ревет камнепад. 

И можно свернуть, обрыв обогнуть,-

Но мы выбираем трудный путь, 

Опасный, как военная тропа… 

Володимир.Висоцький, «Вершина» (1966р.)

Тут вам не Росія. Бо тут – Україна!
Народного гніву нестримна лавина:
за "каменепадом" реве ревом "ленінопад"!
І можна дивитись на теплім дивані,
як гинуть за тебе на справжнім майдані
та тільки лиш час не повернеш ніколи назад…

Небесної сотні архангельські крила
з Волині до Січі – могили, могили…
Дрогобич, Тернопіль, Дунаєве, Львів, Кременчук…
Брати: білоруси, вірмени, грузини,
вкраїнці… Сини… Гордість й біль України…
Довіку їх кров не відмити катюгам із рук.

- Вендета?
- Молитва! За сина і брата,
за діда, онука, за нѐбожа, тата,
коханого, серденько… Боже! Спаси й сохрани!..
Плече до плеча: матері і дружини,
онучки і доні… Пливуть домовини…
Пливуть-відпливають кохані в небесні світи…

А з неба, з-за тої таємної грані,
вертають невидимо і на Майдані
стоять поміж нас камертонами правди й чеснот.
І фальш не пройде, і фальстарт не поможе
томý, хто шанує суєтне, не Боже…
Бо вийде один* і промовить за цілий народ!

* Маю на увазі історичну промову 26-річного сотника Володимира Парасюка увечері 21 лютого на сцені Майдану в Києві про негайну відставку В.Януковича.

Галина Михайлик


***

Живий

Вічна світла пам'ять Небесній Сотні! 

Чуєш, мамо, я в цій труні ще живий!
Я бачу, як світ обертає й стає на диби,
Як рвуться на миті години цієї доби...
Чуєш, мамо, я ще не вмер! Я живий!

Я в серці твоєму! Я в крові твоїй!
Я в кожному русі та подиху тіла...
Я знаю, як ти віддавать не хотіла
Мене цій холодній лютневій землі!
Я чую, як плачуть і виють вітри,
Як стогне Майдан, пересичений кров'ю,
Як ріки, сповиті печаллю й журбою,
Несуть про нас звістку у різні світи...

Прости мені, мамо, що мушу піти
Туди, де стріну врешті вільних пращурів лиця,
Де Бог наливає вічність в небесну криницю
І пише нам долі трагічні листи!
І ти пам'ятай, що я досі живий -
У серці, у світлі сонячнім, дотиках й тиші...
Народ у труні мені заспівав та колише,

Чуєш, мамо, я ще не вмер! Я живий!

Інна Орлецька


***



Мого брата вбито на майдані

«…Гей, якби ж мені, синку, не жаль?

Якби ж мені, синку, не жаль?

Ти ж на моїм серцю лежав,

Ти ж на моїм серцю лежав…»

Українська народна пісня

Ранок…Київ…Небеса багряні
І тривожно в храмі вдарив дзвін.
В мить не стало брата на майдані,
Тільки в травні одружився він.

Як сказати мамі і коханій,
Що на мить здригнулася земля.
Його батько вижив у Афгані,
Спить під серцем в милої маля.

Він поліг за нього і за мене
І за тебе він загинув теж.
У душі не мав нічого злого,
Як нема в сльози печалі меж.

Двадцять років… Майже ще дитина…
Двадцять років…Він мені, як син.
Два смертельних постріли у спину!
...Збережи всіх, Боженьку, спаси!

Біль у серці, наче в ньому рана.
Як же крикнуть: с н а й п е р е, НЕ СМІЙ!
…Мого брата вбито на майдані,
Він мені не рідний, але – мій!

22 лютого 2014р.

Богдан Сливчук


***


На вулиці Грушевського

Дивіться, дивіться: хлопці, хлопці йдуть.
В них втомлені лиця. Кожна ніч – хомут.

І плаче, і плаче мати, кров та сніг.
Дивіться, дивіться: ще один поліг.

Вже Київ не Київ, а Майдан, Майдан,
Де люди, всі люди – мов живий паркан.

Вже зранку до ранку про Майдан, Майдан
Думки нескінченні і бурхливий стан.

І вкотре, і вкотре каже хтось: війна…
Це каски, це хлопці… врешті, що хто зна.

А полум’я вище від голів і дим…
Це зараз, що зветься часом змін страшним.

Дивіться, дивіться: від наруги й ран
Столиця, столиця – вже Майдан, Майдан.

Стоять барикади, й, отже, не обман,
Що вся Україна – вже Майдан, Майдан.


 Аліса Гаврильченко


***


не плачте мамо...

… не плачте мамо – радість буде
пробачте мамо – це лиш люди…
льоди… нажахані промінням
сліди... закидані камінням…
усім розламана хлібина
усім земелька під коліна…
вагою в світ сльоза дитинна…
моя провина…

… летять над тілами мертвими
святими самопожертвами
душі у безтілесся –
сотня моя небесна…
віра моя воскресла…
стежечка моя хресна…


 Домінік Луцюк


***


Уходить сотня

Небесна сотня – і уся земля
у дні жалоби наче посивіла.
І падав дощ, і плакала свіча,
і плакала, і … тугою горіла.

Уходить сотня з нашого життя,
обпалена вогнями і димами,
із виру днів, де люта « беркутня»,
і снайпери, і смерть під прапорами;
де кожну мить викочувався гнів
із іскри гніву в полум’я відплати,
де море сліз і не ставало слів
для прощення, зупинки і розради;
де кожен час із тисячі живих
до лави мертвих гуртувалась черга,
бо гідність, честь – це ореол для тих,
чия наснага волі не померла.

Уходить сотня в сині небеса,
які їй стануть тим утішним домом,
в якому кожна зронена сльоза
залишиться у пам’ятті і з Богом.
Потрібні сотні, тисячі звитяг,
яким мерзота не прострелить горло
у тих святих погибельних боях
за майбуття, свободу, вільне слово.

Уходить сотня і болить одне –
чи ми, живі, за спинами героїв
надію не зведемо на пусте,
вертаючи з Майдану до покоїв;
чи ті вожді, що звали уперед,
не повернуть у лігво обіцянок,
не перервуть відродження і злет,
і не змарнують зоряний світанок…

Уходить сотня, залишає біль.
У світі з болем не звикати жити.
У тому світі, де людина – ціль,
яку так легко снайперу убити…

24/02/2014

Олександр Олехо


***


Щоб пам'ятали

Горіли небо і земля,
Просила не стріляти Либідь.
А снайпер цілився здаля,
Щоб з України душу вибить.

І вцілив прямо у дівча,
Що до поранених спішило...
У відчаї спинився час,
І, як могла, диміла шина.

А кров людська - то ж не вода,
За цівкою стікала цівка,
Вже не один життя віддав...
Стогнала, плакала бруківка.

А душогуб і людолов
Годив диктатору надмірно...
Це в центрі Києва було,
У час, який вважався мирним...


 Валентина Попелюшка


***


спритноперефарбованим

кривавий слід з пітних долонь іще не змився
а вже міняють кольори вчорашні вбивці
і бездоганно чесний вид і чисті маски
мовляв це кесар а не ми простіть будь ласка

ні сном ні духом ...ще й кізяк услід пожбурять
лиш від корит не відривали б їхні шкури
життя «низів» для них пусте – нема й забули
тримає міцно на землі рефлекс пітбуля

зливайте дружно – на живця наївних ловлять:
відбірна куля для одних
для решти – слово
аби мовчання тих які за перевалом
не нагадало нам живим за що вмирали


 Устимко Яна


***


Небесна Сотня

Вкраїна у жалобі.
Душа самотня.
Зорить із високості
Небесна Сотня.

У дні, омиті кров`ю,
Такі спекотні,
На прю зі злом постали
Герої Сотні.

За те, щоб наші діти
Майбутнє мали,
Вони без крихти страху
Себе віддали.

Поглянути б у очі
Оті мерзотні,
Котрі життя забрали
Небесній Сотні.

Ці дні сльозами вмиті,
Гіркі, скорботні.
Вшановуємо всі ми
Героїв Сотні.

Синочки України!
Ви не самотні!
Помолимось за волю
Небесній Сотні.

23.02.2014

Леся Сидорович


***


Пліч-о-пліч

О, Україно! Хай нас людство судить…

Олег Ольжич

Обмежений простір. Спресований час.
День гніву. День болю. День смутку.
Майдан як ріка… В неї входим щораз,
опісля сумнівних здобутків.

Кривавить слідами невпинна ріка.
Вбивали без шансу нам б у т и .
У голову, в серце… Небесна рука
тримала згорілі редути.

Шалена енергія тисячі воль!
Молитва і сльози мільйонів.
Беззбройні, з високим шопеновим ,,соль’’-
супроти новітніх неронів.

На клавішах голуб сховався від куль.
Ніхто не побіг… В о р і ж е н ь к о,
неначе скажений бійцівський підбуль,
терзав нашу Ноєву жменьку.

Старенький фортеп’ян обм’як від вогню.
Хтось вістку послав Геродоту –
Зі скіфських могил встали й предки на прю
в сформовані сотні і чоти.

,,О, Нація, дужа і вічна як Бог!”
З твоїх поетичних вібрацій
історія світу верстає пролог
глобально стрімких трансформацій.

Майдан 2014р.

Карп Юлія Курташ


***


Вдарили дзвони

Пам`яті Небесної Сотні, 

полеглої 19-20 лютого 2014р. на Майдані 

Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
Криком тривожним наповнивши душі стократ.

Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.

... В тата безсило котилися сльози рікою,
В грудях у матері бився розпачливий крик:
"Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
Ти для Вітчизни і матері був захисник..."

Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
"Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"


Наталя Мазур


***


 ПРОСТИ, СИНОЧКУ...

прости, синочку, почерком - Боїв
пишу про смерть… наплакалась охоче
і ти такий... прости, як надоїм…
приходиш спілкуватися… щоночі
я вже втомилась… Боже, як на зло
ні хліба, а ні солі - де поділось?…
по шкірі всеї ПІвночі мороз
і я одна на безліч понеділків
лютневий Київ змійкою скорбот
тече - стоїть, це видно аж до неба
у сотні завойованих висот
а я ще тут… не вибратись із пекла
у кожному куточку погляд твій
торкається до серця гостре лезо
я згодна настромитися… тоді
чому при пам'яті,
чому твереза?..
прости, синочку, ……..


Микола Дудар


***


Героям слава!!!!!!!

Палає свічка полум’ям кривавим,
Стікає віск розпечений вогнем,
За тих героїв, що попали в лаву,
За віру і надію полягли живцем.
Вогонь горить в серцях народу,
Душа на вістрі гострого ножа
Стоїть юнак за правду і свободу,
Лунає постріл і його нема.
В очах відвага, впевненість і воля
І так багато планів на життя…
Одна лиш мить, і зла недоля,
Назад уже немає вороття…
А поруч батько, в нього малі діти,
Залишив вдома всю свою рідню
Щоб правдою святою володіти,
За Україну вистоять в бою…
Годину тому він дзвонив дружині,
А зараз куля в голові…
Вклоняється Вкраїна цій людині..
Криваві сльози у журбі…
Там брат, там друг, там чоловік ,
Там смерть косила струджений народ,
Героєм слава всім навік…
Всіх благ із неба нагород….!!!
Кати розбіглися, кати тікали…
Як хижі нелюди-вовки
Ще вчора на колінах нація стогнала …
Сьогодні прокляті усі кати…
Сьогодні свічку запалімо…
Коліно перед Богом приклонім,
Молитву в небо піднесімо
І миру щиро попросім…
Героям України вічна слава,
І вічна пам'ять крізь віки…
Єдиною країною ми стали…
Весь світ почув, що ми брати!


КАтя Ялинка


***


Пролита кров не змиється сльозою.
І не одійде –
стане в головах.
Навіки вже залишиться з тобою
чуже прокляття,
біль і чорний страх.

З яких офір, з якого злого бруду
складеться твій
останній заповіт,
коли душа на милицях облуди
оте прокляття
понесе у світ?

Але й вона таки здригнутись може
на перехресті всіх
пекельних кіл,
як інший снайпер,
чимсь на тебе схожий,
твоє дитя впіймає у приціл…


Інна Ковальчук


***


Сяйво життя (Євромайданові)

Багрянець крові запалав, наче ватра,
Дивись, Україно, як плачуть Стожари, -
То брат із рушницею рушив на брата,
Брат брата ножем в саме серце ударив.

І знову тремтять над Вкраїною зорі, -
Бої братовбивчі знов плодять рекрутів.
"Просніться, убогі, - зірки їм говорять, -
На вістрі ножа-бо - смертельна отрута!"

Та наче не чують сліпці, повні люті, -
У серце ножем один одного колять.
"Прозрійте, Вас враг нацькував і заплутав,
Тримайтеся купи, - благають тополі, -

Сміються над вами лихі супостати,
Від них не очікуйте кращої долі,
Не дайте в собі нелюбові зростати,
Що вас отруїв нею злий Капітолій."

Заплакало небо по дітям убитим,
Та сяйвом життя мерехтітимуть зорі!
Всі біди, просіяні зоряним ситом,
Любов'ю прозрілі брати переорять.


Саша Кучеренко


***


Пам"яті полеглих...

Я вчора стала старшою за осінь,
Коли весна забрала молодих.
Ще цвіт не облетів, а вже покоси…
Жнива криваві. Поминальний дим.

Брати мої, загиблі голубочки!
Вам кігті вражі обірвали літ.
Вам біль пекельний затуманив очі.
Упало небо від ридань землі.

Посивіла душа. Палає відчай.
Та дух жадає помсти за братів!
Погасло сонце. Затремтіла вічність.
Ростуть сади героїв із хрестів…

Страшна зима вмираючи, голосить.
Багріє кров і тане чорний сніг.
Я вчора стала старшою за осінь,
Проснувшись у розстріляній весні.


Лілія Ніколаєнко


***


Двадцяте лютого… Майдан…
Про Україну світ почув ціною крові…
Помилуй, Господи, й спаси, подай любові.
І суд Свій праведний зішли на руку ката,
Щоб не пішов на батька син і брат на брата.
Щоб схаменулись вороги всього святого,
Не мали спокою і сну й молили Бога
Аби Він їхній гріх закрив життям Ісуса…
Вбивать без докору й жалю? Яка спокуса!
За слово й діло їм воздай, о Боже правий…
Жбурнув їм тридцять срібняків тиран кривавий…
Двадцяте лютого… Майдан… Гірка отрута…
Немовби вдруге пережив народ наш Крути.
І невигойний знову біль й на серці рана,
І Україна знов моя у чорне вбрана!
І знову сльози пролива над сином мати…
О, Боже, скільки ще землі моїй страждати?
Катівні Сталіна, Сибір, Голодомори –
Хіба не досить вже біди, страждань і горя?
Добра і щастя нам подай небесний Отче,
І Словом душі просвіти Своїм пророчим…
Героям десь на цвинтарях хрести поставлять –
А Ти, наш Боже, сотвори їм вічну пам'ять…


Тимофій Західняк


***

Про події в Україні через пісню про так звану Громадянську війну в США. Новий текст на старі ноти.

Ох, Олю, ох, Олю, Грушевського в диму,
А вдома залишив матусю я одну,
Молись за мене, мамо, я так тебе люблю...
Та я солдат-повстанець, і я не відступлю!

Холодно страшенно, не відчуваю ніг.
Ох, Олю, я б з тобою під ковдрою приліг,
Так хочеться кохання, так хочеться тепла...
Та я солдат-повстанець, не можна відступать!

Гавкають рушниці, гранати в нас летять,
Ох, Олю, так страшно! Боюсь я помирать.
Мені сімнадцять років і я життя люблю,
Та я солдат-повстанець, і я не відступлю!

Іде на приступ Беркут, гримлять їхні щити.
Ох, Олю, не діждешся мене з Майдану ти!
Ні, це не сон кошмарний, і я на жаль не сплю...
Та я солдат-повстанець, і я не відступлю!

січень 2014
автор Сергій Моша, м. Суми.

Оригінал пісні: Вайлон Дженнінгз, "Солдат-повстанець"
http://www.youtube.com/watch?v=8TzcyNwZU-Q&feature=related

Ти віддав своє життя за Україну..

Ти віддав своє життя за Україну -
Не за владу, президентів і міністрів,
Ти боровся лиш за зникнення руїни
І без гумового диму небо чисте.

На схвильовані питання рідних, друзів
Говорив ти завжди з твердістю: "Так треба.
Я, без сумніву, негайно повернуся,
Тільки ось зроблю чистішим наше небо".

Ти ненавидів, любив, збивав долоні,
Щоб країна не лишилася самотня,
І тебе, ллючи косі дощі солоні,
Прийняла до лав своїх Небесна Сотня,

І ти став хрещеним сином того неба -
Неба чистого, без гумового диму.
І нікому тут доводити не треба -
Ти віддав своє життя за Україну.

Марина Падалко

Малюнки

.........................помним.....................

Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…

Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…

Ви знайте, мамо, вам до ніг
Мільйони вклоняться низенько,
А ви, спечіть мені пиріг,
Що так любив я, рідна ненько.

Моя душа, ще й досі серед вас
Зайде на чай, візьме ваші долоні,
Не по рокам зістарив які час
Покривши сивиною скроні…

Не плачте, мамо, я іще живий
Хоча і більш не стану перед вами,
І не заповню ваш батьківський дім
Маленькими, своїми діточками.

Пробачте, мамо…

Автор неизвестен

Я сплю, мов убитий, і сняться мені...

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Гранати, бруківка, коктейлі й щити,
Немов у Довженка, країна в огні,
У полум'ї битви зійшлись два світи.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Старі й молоді, що стоять навкруги,
Ми всі розчинились в пекельній зимі,
Йдемо крізь морози, вітри та сніги.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Держави мужі, ті, що їй вороги,
Що гнитимуть скоро в комфортній тюрмі -
Народ не пробачить їм владні борги.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені
Майдан, і Грушевського, і "профспілки",
Запеклих боїв неполічені дні
І крик, що застряг у вухах на роки.

Я сплю, мов убитий, і сниться мені
Та куля, що в мене, як беркут, летить.
Я хочу прокинутись, тільки в цім сні
Я й справді убитий. І серце мовчить...

Автор - Марина Падалко

В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Автор неизвестен

Фотки с майдана

Карикатуры про евромайдан

Прикольные картинки про евромайдан

Про майдан из прошлого..

"Переведіть мене через Майдан"

Пісню виконують В'ячеслав Марчук та "Пікардійська терція".
Пам'яті невинно убієнних...

М.Рудська

Пианист на евромайдане

Стихи про евромайдан

***

Десь далеко, в Києві, стріляють,
Гинуть люди і горять машини.
Що тобі до того? Хата з краю -
Ти живеш у іншій Україні.

В тебе є робота і зарплата,
Або пенсію тобі приносять вчасно.
Світло є, тепло, водичка капа,
Випив пива, глянув тєлік, – класно!

Не приходить "в гості" податкова,
Не таранять Лексусом мажори,
ЖЕК будинок догляда чудово,
Лікарі лікують без поборів.

Чесний суд розсудить по закону,
Злодіїв – міліція спіймає.
Звідки у чиновників мільйони?
Мабуть, Санта-Клаус підкидає!

Хай цвіте і пахне Ялинкович!
Мудрий вождь і справедливий Батя!
Він бере мільярдну братню "помощь"?
Так не нам кредити віддавати!

У твоїх дітей є перспектива:
Вивчитись, знайти роботу, оженитись
Й жити далі, як і ти, – щасливо
І нічим у світі не журитись.

А у Києві... Що Київ? Він далеко!
Гідність, честь, порядність, ідеали...
Вони що, всі з іншої планети
Рай твій руйнувать поприлітали?

автор Сергій Моша, м. Суми


***


Пам'яті загиблих...

Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.

В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.

Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?


(І. Якубовська)


***


Я в такому, бачиш, відрядженні,
Звідки люди приходять незрячими.
Де ведуться якісь перемовини,
Найміцніші коктейлі замовлені.

Тут, забувши про маму з татом,
Називаються гордим птахом,
Полонених ганяють голими,
А для захисту цілять в голови.

Тут калічать і зносять повністю,
Відзначаючи День Соборності,
Викрадають, збивають з ніг,
Поливають водою в сніг.
Тут повітря – із газу вата.
Тут уже почали вбивати

Але, знаєш, тут кожен сяє:
«Переможемо. Обіцяєм».
І з здобутком, безмежно цінним,
Я приїду додому цілим.


Тетяна Власова


***


Мама відправила сина,
Просила
Бути обачним.
Син обіцяв берегтися щосили:
«Мамо, не плачте».

Місяць минає, закони погіршали,
Прийняті жестами.
«Мамо, я просто не можу по-іншому –
Я на Грушевського».

Вулиця стала дуже болючою –
Що говорити?
Син повернувся – очі заплющені,
Прапором вкритий.

Сонце сховалось – негода.
Чи буде
Праведний суд?
Там, де учора проходив, сьогодні
Друзі несуть.

Мама заплакана, хрестить повсталих
Мовчки, без слів.
Сина не стало,
В неї віднині – мільйони синів.


Тетяна Власова


***


Здравствуй, мальчик за серым щитом,
Выполняющий мерзкий приказ!
Как же ты пожалеешь потом,
Что сегодня стреляешь в нас!
Ты кого защищаешь, сынок?
Тех, кто дал поглодать тебе кость?
Ну, зачем? Почему? Как ты мог?
Ты ведь в этой стране не гость!
Кучу денег притащишь домой,
Год не будешь вставать с дивана!
Только помни, на деньгах - кровь!
Кровь Сережёньки Нигояна!
Когда будешь лететь в Шарм – эль – Шейх,
Отдыхать после братоубийства,
За тобой потянется шлейф –
То проклятья за Юру Вербицкого!
Когда будешь лететь назад
И тащить шмотья чемоданы,
Не забудь, что это - глаза,
Те, что выбили на Майдане!
Когда будешь сыну и дочке
Покупать игрушки и велик,
Не забудь - это печень и почки,
Что отбили у вас в райотделе!
А когда квартиру получишь,
Голяком в теплой ванне ляг.
Вспомни парня, которого мучил
На морозе ваш толстый хряк!
Мальчик-мальчик… погоны померкнут,
Деньги кончатся… жизнь продлится!
И короткого слова «Беркут»

Ты до гроба будешь стыдиться!

Татьяна Малахова


***


О наболелом...

-Что происходит в стране? - А снова зима.
-Евромайдан, полагаете Вы? - Полагаю.
Я ведь и вам на Майдан приходить предлагаю
И защитить ваши милые сердцу дома.

-Что же за всем этим будет? - А будет война.
-Будет война, Вы считаете? - Да, я считаю.
Я ведь давно в интернете все посты читаю,
И понимаю что все ж неизбежна она.

-Чем же все это окончится? - Будет террор.
-Будет террор, Вы уверены? - Да, я уверен.
Я уже слышал, и слух этот мною проверен,
Будто бандиты в законе готовят народу отпор.

-Что же из этого следует? – Следует жить,
Вооружаться, учиться защите и бою.
-Вы полагаете, нас не оставят в покое?
-Я полагаю, мы сами не сможем простить!

Следует бить, пока всех не успели закрыть,
Недолговечны уж их кабала и опала.
Раз уж стана наша против террора восстала
Следует всею страною бандитов казнить.

Вот миллионы мужчин и девчонки внутри,
И беркутячие маски по кругу, по кругу.
Бой начинается, вот вам Калашников в руку,
И раз, два, три,
раз, два, три,
раз, два, три,
раз, два, три.


Валентина Подгурская, 2014


***


CЕРГІЮ НІГОЯНУ
(хлопцю, який загинув за волю України на Майдані)

А свічка тихо скрапує слізьми,
Останній постріл... і усе затихло...
І як тебе не захистили ми?
Як не відчули, що крадеться лихо?

Вірменський хлопче, сину дорогий,
Хто відібрав життя твоє? О, Боже!
Сніжок сльозами котиться із вій,
Ридання небо стримати не може.

Як можна в мирний час?.. У мирний час
Холоднокровно кулею у серце?
Чи відвернувся Бог таки від нас?
Не може й Він дивитися на все це.

Для тебе Україна — другий дім,
Ти тут родився, ти гордився нею.
Тепер навічно будеш в домі цім,
Навічно з українською землею.

А серце тихо скрапує слізьми...
У траурі українські знамена...
Чи усвідомимо нарешті, люди, ми,
Що кожен має стати тим вірменом.


(вірш Лесі Любарської)


***


весна неодмінно приходить - без попередження,
по чорному снігу, під дзвін перемерзлих гільз.
по стиглих дротів павутинно-колючім мереживі
повзе неминуче тепло. набирай і кріпись.

весна неодмінна. крізь палено-гумове марево
проступлять відточено-горді лиця живих.
задимлені очі своїх - одиницями й парами -
пронижуть пекучу імлу теплокрівних доріг.

весна неодмінно приходить. і квітне підсніжник -
остання печаль, останній подоланий страх.
приходить тепло. залишається зболена ніжність,
і тане обвуглений сніг на гарячих щоках.

Галина Танай



***


Вічна пам"ять , тобі, сину,
України сину,
Ти загинув на майдані
За МАТІР ЄДИНУ!

За вишневу Україну
І за Дніпр широкий,
Ти,поклав свою голівку
Хлопче кароокий!

Закатований за волю,
За правду святую
Розстріляли твою ,люто,
Душу молодую!

Хоч КАВКАЗЬКОГО ТИ РОДУ
І характер з перцем
Ти,син Українського народу,
З Шевченком у серці!

Крізь віки і крізь століття
ТЕБЕ НЕ ЗАБУДУТЬ!!!
Наші діти і онуки
Оспівувать будуть!!!

Автор: Любов Балакіна


***


Діалог Майданівця з Богом
Здрастуй, Боже, що єси на Небесах.
Як Тобі теперішні події?
Бачиш – нас чоботями –по мрії.
Чуєш – провокують нас на страх.
Де Ти є? Кому й пощо молюсь?
Може, вже і Ти утік із Раю?
Я уже нічому не здивуюсь –
час такий. Усі кудись втікають.
Тільки відповів мені Пан Біг:
«Бачу, в вас творяться «чудеса»
Вчора Запоріжжя не вберіг,
То які там в дідька Небеса!?.
Де я є? Я в Львові і в Криму
підношу мішки до барикад.
Вчора проривався у тюрму:
я туди – вони мене назад»
Господи – питаю – далі що?
Скласти зброю? Розійтись домів?
Мають нас і далі за ніщо,
але, може, то так Ти хотів?
Бачу, Богу врався вже терпець:
«Ані руш з Майдану до кінця!
Вже розпоясалась на капець
Ваша «влада» - злидні без лиця!
Я стою і ти зі мною стій!
Українцю, ти є- Чоловік!
Чи даремно вірний мій Сергій
до часу впокоївся навік?»
Я проснувсь. В холодному поту.
Бога навіть в сні гнівити –зле.
Та тепер з Майдану не піду.
Бог є ТУТ! Він в кожному живе!


Яна Ковальчук


***


Здраствуй, мамо, я - екстреміст.
Я ношу синьо-жовтий прапор,
їжджу під межигірську хату,
ланцюгами єднаю міст.

Знаєш, мамо, я - екстреміст.
Я співаю "іще не вмерла...",
я вважаю "героям - слава!",
я до чорта ночей провела
з ліваками та ультраправими.

Мамо, я тепер екстреміст.
За усі наші люті гасла,
за шоломи, шарфи і маски
Мені світить до десяти.
Тож додому можу я не прийти.

У системи окремий хист -
нам ламати хребти і ребра.
І сьогодні нам дуже треба
не віддати своїх під тиск.

І який тепер сенс мовчати?
Я не маю чого втрачати.

Мамо, я тепер екстреміст.

Ольга Перехрест

***


*на пам'ять загиблого Сергія Нігояна
- Розкажи мені про ту зиму, коли він помер.
- Його звали Сергій, воїн і волонтер.

З вечора падав сніг, у місті горів вогонь
і теплий туман злітав із його долонь.

Він там був не один, поруч стояли всі:
Робітники й фанати, грішники і святі,
Невиспані пролетарії й натхненні митці.
Пліч-о-пліч з синами ставали їхні отці.

Ми не були знайомі, але нас з'єднав майдан.
І чорні троянди цвістимуть
у кожній
з його
ран.

Що же було в тій зимі, що сніг червонів й чорнів
Що світ розділився на наших і ворогів,
На тих, хто іде у бій і тих, хто чекає їх?

Його звали Сергій, і кожному з нас він - брат.
Тому ми стояли далі. І бив бойовий набат.

Ольга Перехрест
Січень 2014, Київ


***


Ми на коліна - тільки перед Богом
І слухаєм ми серцем цілий світ.
Ми не бажаєм комусь чогось злого
І побажайте ви нам щасливу сотню літ.

Самі собі ми прокладем дорогу,
Що приведе до кращого життя.
Ми захищаємось й не просим допомоги
Хоча за це тепер у нас стаття.

Ми йдем за правду, за свободу,
Хоча і кров'ю прокладений цей шлях.
Бо Україну всю - народу!
Її хто зрадив - тому смерть і страх.

Ми на коліна - та не перед вами.
Сьогодні люди йдуть із Богом в серці.
І правда нашими устами
Добром і щастям всім озветься.

Ніхто не знає, що завтра буде.
За день прийдешній треба нам подбати.
Вставайте і боріться люди!
Щоб в цій країні можна було жити і кохати.

Ми на коліна впали - все буває.
Пройшли ви мимо й посміялись від душі,
Але не ви, а Бог допомагає
Пройти цей шлях до щастя, що дарований тобі.


Ірина Герасимів


***


Лід під ногами кришиться і тріщить.
Ти невразливий, і це твій природній стан.
В правій – бруківка, в лівій – фанерний щит:
люди виходять битися за Майдан.

Дим від пожежі стелеться в небеса,
місто вдихає чортову каламуть.
Мамо, не плачте! Мамо, я тут не сам.
Нас тут, шаленців, янголи бережуть.

Мамо, я усвідомив глобальну річ:
рабське життя огидне, неначе твань.
Кажуть, у нас тут ніби постала Січ,
вся Україна труситься від повстань!

Нас тут гартує полум’я і вода,
ми приростаєм тілом до барикад.
Врешті, ну що нам вдіє оця орда?
Ми ж розучились рухатися назад.

Нам не забракне мужності або сил –
в люті морози тулимось до багать.
Мамо, у них в полоні наш Чорновіл.
Треба ж комусь іти його визволять...



***

Карикатура - ЕвроМайдан

Карикатура про евромайдан

И еще искусство евромайдана

ТСН.Тиждень зробив кліп про протистояння в Україні

Щиты революции

Ангел

Альоша, 5 років

И еще много фотожаб