Небесній сотні
Народного гніву нестримна лавина:
за "каменепадом" реве ревом "ленінопад"!
І можна дивитись на теплім дивані,
як гинуть за тебе на справжнім майдані
та тільки лиш час не повернеш ніколи назад…
Небесної сотні архангельські крила
з Волині до Січі – могили, могили…
Дрогобич, Тернопіль, Дунаєве, Львів, Кременчук…
Брати: білоруси, вірмени, грузини,
вкраїнці… Сини… Гордість й біль України…
Довіку їх кров не відмити катюгам із рук.
- Вендета?
- Молитва! За сина і брата,
за діда, онука, за нѐбожа, тата,
коханого, серденько… Боже! Спаси й сохрани!..
Плече до плеча: матері і дружини,
онучки і доні… Пливуть домовини…
Пливуть-відпливають кохані в небесні світи…
А з неба, з-за тої таємної грані,
вертають невидимо і на Майдані
стоять поміж нас камертонами правди й чеснот.
І фальш не пройде, і фальстарт не поможе
томý, хто шанує суєтне, не Боже…
Бо вийде один* і промовить за цілий народ!
* Маю на увазі історичну промову 26-річного сотника Володимира Парасюка увечері 21 лютого на сцені Майдану в Києві про негайну відставку В.Януковича.
Галина Михайлик
***
Живий
Я бачу, як світ обертає й стає на диби,
Як рвуться на миті години цієї доби...
Чуєш, мамо, я ще не вмер! Я живий!
Я в серці твоєму! Я в крові твоїй!
Я в кожному русі та подиху тіла...
Я знаю, як ти віддавать не хотіла
Мене цій холодній лютневій землі!
Я чую, як плачуть і виють вітри,
Як стогне Майдан, пересичений кров'ю,
Як ріки, сповиті печаллю й журбою,
Несуть про нас звістку у різні світи...
Прости мені, мамо, що мушу піти
Туди, де стріну врешті вільних пращурів лиця,
Де Бог наливає вічність в небесну криницю
І пише нам долі трагічні листи!
І ти пам'ятай, що я досі живий -
У серці, у світлі сонячнім, дотиках й тиші...
Народ у труні мені заспівав та колише,
Чуєш, мамо, я ще не вмер! Я живий!
Інна Орлецька
***
Мого брата вбито на майдані
І тривожно в храмі вдарив дзвін.
В мить не стало брата на майдані,
Тільки в травні одружився він.
Як сказати мамі і коханій,
Що на мить здригнулася земля.
Його батько вижив у Афгані,
Спить під серцем в милої маля.
Він поліг за нього і за мене
І за тебе він загинув теж.
У душі не мав нічого злого,
Як нема в сльози печалі меж.
Двадцять років… Майже ще дитина…
Двадцять років…Він мені, як син.
Два смертельних постріли у спину!
...Збережи всіх, Боженьку, спаси!
Біль у серці, наче в ньому рана.
Як же крикнуть: с н а й п е р е, НЕ СМІЙ!
…Мого брата вбито на майдані,
Він мені не рідний, але – мій!
22 лютого 2014р.
Богдан Сливчук
***
На вулиці Грушевського
Дивіться, дивіться: хлопці, хлопці йдуть.
В них втомлені лиця. Кожна ніч – хомут.
І плаче, і плаче мати, кров та сніг.
Дивіться, дивіться: ще один поліг.
Вже Київ не Київ, а Майдан, Майдан,
Де люди, всі люди – мов живий паркан.
Вже зранку до ранку про Майдан, Майдан
Думки нескінченні і бурхливий стан.
І вкотре, і вкотре каже хтось: війна…
Це каски, це хлопці… врешті, що хто зна.
А полум’я вище від голів і дим…
Це зараз, що зветься часом змін страшним.
Дивіться, дивіться: від наруги й ран
Столиця, столиця – вже Майдан, Майдан.
Стоять барикади, й, отже, не обман,
Що вся Україна – вже Майдан, Майдан.
Аліса Гаврильченко
***
не плачте мамо...
… не плачте мамо – радість буде
пробачте мамо – це лиш люди…
льоди… нажахані промінням
сліди... закидані камінням…
усім розламана хлібина
усім земелька під коліна…
вагою в світ сльоза дитинна…
моя провина…
… летять над тілами мертвими
святими самопожертвами
душі у безтілесся –
сотня моя небесна…
віра моя воскресла…
стежечка моя хресна…
Домінік Луцюк
***
Уходить сотня
Небесна сотня – і уся земля
у дні жалоби наче посивіла.
І падав дощ, і плакала свіча,
і плакала, і … тугою горіла.
Уходить сотня з нашого життя,
обпалена вогнями і димами,
із виру днів, де люта « беркутня»,
і снайпери, і смерть під прапорами;
де кожну мить викочувався гнів
із іскри гніву в полум’я відплати,
де море сліз і не ставало слів
для прощення, зупинки і розради;
де кожен час із тисячі живих
до лави мертвих гуртувалась черга,
бо гідність, честь – це ореол для тих,
чия наснага волі не померла.
Уходить сотня в сині небеса,
які їй стануть тим утішним домом,
в якому кожна зронена сльоза
залишиться у пам’ятті і з Богом.
Потрібні сотні, тисячі звитяг,
яким мерзота не прострелить горло
у тих святих погибельних боях
за майбуття, свободу, вільне слово.
Уходить сотня і болить одне –
чи ми, живі, за спинами героїв
надію не зведемо на пусте,
вертаючи з Майдану до покоїв;
чи ті вожді, що звали уперед,
не повернуть у лігво обіцянок,
не перервуть відродження і злет,
і не змарнують зоряний світанок…
Уходить сотня, залишає біль.
У світі з болем не звикати жити.
У тому світі, де людина – ціль,
яку так легко снайперу убити…
24/02/2014
Олександр Олехо
***
Щоб пам'ятали
Горіли небо і земля,
Просила не стріляти Либідь.
А снайпер цілився здаля,
Щоб з України душу вибить.
І вцілив прямо у дівча,
Що до поранених спішило...
У відчаї спинився час,
І, як могла, диміла шина.
А кров людська - то ж не вода,
За цівкою стікала цівка,
Вже не один життя віддав...
Стогнала, плакала бруківка.
А душогуб і людолов
Годив диктатору надмірно...
Це в центрі Києва було,
У час, який вважався мирним...
Валентина Попелюшка
***
спритноперефарбованим
кривавий слід з пітних долонь іще не змився
а вже міняють кольори вчорашні вбивці
і бездоганно чесний вид і чисті маски
мовляв це кесар а не ми простіть будь ласка
ні сном ні духом ...ще й кізяк услід пожбурять
лиш від корит не відривали б їхні шкури
життя «низів» для них пусте – нема й забули
тримає міцно на землі рефлекс пітбуля
зливайте дружно – на живця наївних ловлять:
відбірна куля для одних
для решти – слово
аби мовчання тих які за перевалом
не нагадало нам живим за що вмирали
Устимко Яна
***
Небесна Сотня
Вкраїна у жалобі.
Душа самотня.
Зорить із високості
Небесна Сотня.
У дні, омиті кров`ю,
Такі спекотні,
На прю зі злом постали
Герої Сотні.
За те, щоб наші діти
Майбутнє мали,
Вони без крихти страху
Себе віддали.
Поглянути б у очі
Оті мерзотні,
Котрі життя забрали
Небесній Сотні.
Ці дні сльозами вмиті,
Гіркі, скорботні.
Вшановуємо всі ми
Героїв Сотні.
Синочки України!
Ви не самотні!
Помолимось за волю
Небесній Сотні.
23.02.2014
Леся Сидорович
***
Пліч-о-пліч
День гніву. День болю. День смутку.
Майдан як ріка… В неї входим щораз,
опісля сумнівних здобутків.
Кривавить слідами невпинна ріка.
Вбивали без шансу нам б у т и .
У голову, в серце… Небесна рука
тримала згорілі редути.
Шалена енергія тисячі воль!
Молитва і сльози мільйонів.
Беззбройні, з високим шопеновим ,,соль’’-
супроти новітніх неронів.
На клавішах голуб сховався від куль.
Ніхто не побіг… В о р і ж е н ь к о,
неначе скажений бійцівський підбуль,
терзав нашу Ноєву жменьку.
Старенький фортеп’ян обм’як від вогню.
Хтось вістку послав Геродоту –
Зі скіфських могил встали й предки на прю
в сформовані сотні і чоти.
,,О, Нація, дужа і вічна як Бог!”
З твоїх поетичних вібрацій
історія світу верстає пролог
глобально стрімких трансформацій.
Майдан 2014р.
Карп Юлія Курташ
***
Вдарили дзвони
Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
Криком тривожним наповнивши душі стократ.
Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.
... В тата безсило котилися сльози рікою,
В грудях у матері бився розпачливий крик:
"Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
Ти для Вітчизни і матері був захисник..."
Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
"Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"
Наталя Мазур
***
ПРОСТИ, СИНОЧКУ...
прости, синочку, почерком - Боїв
пишу про смерть… наплакалась охоче
і ти такий... прости, як надоїм…
приходиш спілкуватися… щоночі
я вже втомилась… Боже, як на зло
ні хліба, а ні солі - де поділось?…
по шкірі всеї ПІвночі мороз
і я одна на безліч понеділків
лютневий Київ змійкою скорбот
тече - стоїть, це видно аж до неба
у сотні завойованих висот
а я ще тут… не вибратись із пекла
у кожному куточку погляд твій
торкається до серця гостре лезо
я згодна настромитися… тоді
чому при пам'яті,
чому твереза?..
прости, синочку, ……..
Микола Дудар
***
Героям слава!!!!!!!
Палає свічка полум’ям кривавим,
Стікає віск розпечений вогнем,
За тих героїв, що попали в лаву,
За віру і надію полягли живцем.
Вогонь горить в серцях народу,
Душа на вістрі гострого ножа
Стоїть юнак за правду і свободу,
Лунає постріл і його нема.
В очах відвага, впевненість і воля
І так багато планів на життя…
Одна лиш мить, і зла недоля,
Назад уже немає вороття…
А поруч батько, в нього малі діти,
Залишив вдома всю свою рідню
Щоб правдою святою володіти,
За Україну вистоять в бою…
Годину тому він дзвонив дружині,
А зараз куля в голові…
Вклоняється Вкраїна цій людині..
Криваві сльози у журбі…
Там брат, там друг, там чоловік ,
Там смерть косила струджений народ,
Героєм слава всім навік…
Всіх благ із неба нагород….!!!
Кати розбіглися, кати тікали…
Як хижі нелюди-вовки
Ще вчора на колінах нація стогнала …
Сьогодні прокляті усі кати…
Сьогодні свічку запалімо…
Коліно перед Богом приклонім,
Молитву в небо піднесімо
І миру щиро попросім…
Героям України вічна слава,
І вічна пам'ять крізь віки…
Єдиною країною ми стали…
Весь світ почув, що ми брати!
КАтя Ялинка
***
Пролита кров не змиється сльозою.
І не одійде –
стане в головах.
Навіки вже залишиться з тобою
чуже прокляття,
біль і чорний страх.
З яких офір, з якого злого бруду
складеться твій
останній заповіт,
коли душа на милицях облуди
оте прокляття
понесе у світ?
Але й вона таки здригнутись може
на перехресті всіх
пекельних кіл,
як інший снайпер,
чимсь на тебе схожий,
твоє дитя впіймає у приціл…
Інна Ковальчук
***
Сяйво життя (Євромайданові)
Багрянець крові запалав, наче ватра,
Дивись, Україно, як плачуть Стожари, -
То брат із рушницею рушив на брата,
Брат брата ножем в саме серце ударив.
І знову тремтять над Вкраїною зорі, -
Бої братовбивчі знов плодять рекрутів.
"Просніться, убогі, - зірки їм говорять, -
На вістрі ножа-бо - смертельна отрута!"
Та наче не чують сліпці, повні люті, -
У серце ножем один одного колять.
"Прозрійте, Вас враг нацькував і заплутав,
Тримайтеся купи, - благають тополі, -
Сміються над вами лихі супостати,
Від них не очікуйте кращої долі,
Не дайте в собі нелюбові зростати,
Що вас отруїв нею злий Капітолій."
Заплакало небо по дітям убитим,
Та сяйвом життя мерехтітимуть зорі!
Всі біди, просіяні зоряним ситом,
Любов'ю прозрілі брати переорять.
Саша Кучеренко
***
Пам"яті полеглих...
Я вчора стала старшою за осінь,
Коли весна забрала молодих.
Ще цвіт не облетів, а вже покоси…
Жнива криваві. Поминальний дим.
Брати мої, загиблі голубочки!
Вам кігті вражі обірвали літ.
Вам біль пекельний затуманив очі.
Упало небо від ридань землі.
Посивіла душа. Палає відчай.
Та дух жадає помсти за братів!
Погасло сонце. Затремтіла вічність.
Ростуть сади героїв із хрестів…
Страшна зима вмираючи, голосить.
Багріє кров і тане чорний сніг.
Я вчора стала старшою за осінь,
Проснувшись у розстріляній весні.
Лілія Ніколаєнко
***
Двадцяте лютого… Майдан…
Про Україну світ почув ціною крові…
Помилуй, Господи, й спаси, подай любові.
І суд Свій праведний зішли на руку ката,
Щоб не пішов на батька син і брат на брата.
Щоб схаменулись вороги всього святого,
Не мали спокою і сну й молили Бога
Аби Він їхній гріх закрив життям Ісуса…
Вбивать без докору й жалю? Яка спокуса!
За слово й діло їм воздай, о Боже правий…
Жбурнув їм тридцять срібняків тиран кривавий…
Двадцяте лютого… Майдан… Гірка отрута…
Немовби вдруге пережив народ наш Крути.
І невигойний знову біль й на серці рана,
І Україна знов моя у чорне вбрана!
І знову сльози пролива над сином мати…
О, Боже, скільки ще землі моїй страждати?
Катівні Сталіна, Сибір, Голодомори –
Хіба не досить вже біди, страждань і горя?
Добра і щастя нам подай небесний Отче,
І Словом душі просвіти Своїм пророчим…
Героям десь на цвинтарях хрести поставлять –
А Ти, наш Боже, сотвори їм вічну пам'ять…
Тимофій Західняк
***
Здесь вам не равнина - здесь климат иной.
Идут лавины одна за одной,
И здесь за камнепадом ревет камнепад.
И можно свернуть, обрыв обогнуть,-
Но мы выбираем трудный путь,
Опасный, как военная тропа…
Володимир.Висоцький, «Вершина» (1966р.)
Тут вам не Росія. Бо тут – Україна!Народного гніву нестримна лавина:
за "каменепадом" реве ревом "ленінопад"!
І можна дивитись на теплім дивані,
як гинуть за тебе на справжнім майдані
та тільки лиш час не повернеш ніколи назад…
Небесної сотні архангельські крила
з Волині до Січі – могили, могили…
Дрогобич, Тернопіль, Дунаєве, Львів, Кременчук…
Брати: білоруси, вірмени, грузини,
вкраїнці… Сини… Гордість й біль України…
Довіку їх кров не відмити катюгам із рук.
- Вендета?
- Молитва! За сина і брата,
за діда, онука, за нѐбожа, тата,
коханого, серденько… Боже! Спаси й сохрани!..
Плече до плеча: матері і дружини,
онучки і доні… Пливуть домовини…
Пливуть-відпливають кохані в небесні світи…
А з неба, з-за тої таємної грані,
вертають невидимо і на Майдані
стоять поміж нас камертонами правди й чеснот.
І фальш не пройде, і фальстарт не поможе
томý, хто шанує суєтне, не Боже…
Бо вийде один* і промовить за цілий народ!
* Маю на увазі історичну промову 26-річного сотника Володимира Парасюка увечері 21 лютого на сцені Майдану в Києві про негайну відставку В.Януковича.
Галина Михайлик
***
Живий
Вічна світла пам'ять Небесній Сотні!
Чуєш, мамо, я в цій труні ще живий!Я бачу, як світ обертає й стає на диби,
Як рвуться на миті години цієї доби...
Чуєш, мамо, я ще не вмер! Я живий!
Я в серці твоєму! Я в крові твоїй!
Я в кожному русі та подиху тіла...
Я знаю, як ти віддавать не хотіла
Мене цій холодній лютневій землі!
Я чую, як плачуть і виють вітри,
Як стогне Майдан, пересичений кров'ю,
Як ріки, сповиті печаллю й журбою,
Несуть про нас звістку у різні світи...
Прости мені, мамо, що мушу піти
Туди, де стріну врешті вільних пращурів лиця,
Де Бог наливає вічність в небесну криницю
І пише нам долі трагічні листи!
І ти пам'ятай, що я досі живий -
У серці, у світлі сонячнім, дотиках й тиші...
Народ у труні мені заспівав та колише,
Чуєш, мамо, я ще не вмер! Я живий!
Інна Орлецька
***
Мого брата вбито на майдані
«…Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав…»
Українська народна пісня
Ранок…Київ…Небеса багряніІ тривожно в храмі вдарив дзвін.
В мить не стало брата на майдані,
Тільки в травні одружився він.
Як сказати мамі і коханій,
Що на мить здригнулася земля.
Його батько вижив у Афгані,
Спить під серцем в милої маля.
Він поліг за нього і за мене
І за тебе він загинув теж.
У душі не мав нічого злого,
Як нема в сльози печалі меж.
Двадцять років… Майже ще дитина…
Двадцять років…Він мені, як син.
Два смертельних постріли у спину!
...Збережи всіх, Боженьку, спаси!
Біль у серці, наче в ньому рана.
Як же крикнуть: с н а й п е р е, НЕ СМІЙ!
…Мого брата вбито на майдані,
Він мені не рідний, але – мій!
22 лютого 2014р.
Богдан Сливчук
***
На вулиці Грушевського
Дивіться, дивіться: хлопці, хлопці йдуть.
В них втомлені лиця. Кожна ніч – хомут.
І плаче, і плаче мати, кров та сніг.
Дивіться, дивіться: ще один поліг.
Вже Київ не Київ, а Майдан, Майдан,
Де люди, всі люди – мов живий паркан.
Вже зранку до ранку про Майдан, Майдан
Думки нескінченні і бурхливий стан.
І вкотре, і вкотре каже хтось: війна…
Це каски, це хлопці… врешті, що хто зна.
А полум’я вище від голів і дим…
Це зараз, що зветься часом змін страшним.
Дивіться, дивіться: від наруги й ран
Столиця, столиця – вже Майдан, Майдан.
Стоять барикади, й, отже, не обман,
Що вся Україна – вже Майдан, Майдан.
Аліса Гаврильченко
***
не плачте мамо...
… не плачте мамо – радість буде
пробачте мамо – це лиш люди…
льоди… нажахані промінням
сліди... закидані камінням…
усім розламана хлібина
усім земелька під коліна…
вагою в світ сльоза дитинна…
моя провина…
… летять над тілами мертвими
святими самопожертвами
душі у безтілесся –
сотня моя небесна…
віра моя воскресла…
стежечка моя хресна…
Домінік Луцюк
***
Уходить сотня
Небесна сотня – і уся земля
у дні жалоби наче посивіла.
І падав дощ, і плакала свіча,
і плакала, і … тугою горіла.
Уходить сотня з нашого життя,
обпалена вогнями і димами,
із виру днів, де люта « беркутня»,
і снайпери, і смерть під прапорами;
де кожну мить викочувався гнів
із іскри гніву в полум’я відплати,
де море сліз і не ставало слів
для прощення, зупинки і розради;
де кожен час із тисячі живих
до лави мертвих гуртувалась черга,
бо гідність, честь – це ореол для тих,
чия наснага волі не померла.
Уходить сотня в сині небеса,
які їй стануть тим утішним домом,
в якому кожна зронена сльоза
залишиться у пам’ятті і з Богом.
Потрібні сотні, тисячі звитяг,
яким мерзота не прострелить горло
у тих святих погибельних боях
за майбуття, свободу, вільне слово.
Уходить сотня і болить одне –
чи ми, живі, за спинами героїв
надію не зведемо на пусте,
вертаючи з Майдану до покоїв;
чи ті вожді, що звали уперед,
не повернуть у лігво обіцянок,
не перервуть відродження і злет,
і не змарнують зоряний світанок…
Уходить сотня, залишає біль.
У світі з болем не звикати жити.
У тому світі, де людина – ціль,
яку так легко снайперу убити…
24/02/2014
Олександр Олехо
***
Щоб пам'ятали
Горіли небо і земля,
Просила не стріляти Либідь.
А снайпер цілився здаля,
Щоб з України душу вибить.
І вцілив прямо у дівча,
Що до поранених спішило...
У відчаї спинився час,
І, як могла, диміла шина.
А кров людська - то ж не вода,
За цівкою стікала цівка,
Вже не один життя віддав...
Стогнала, плакала бруківка.
А душогуб і людолов
Годив диктатору надмірно...
Це в центрі Києва було,
У час, який вважався мирним...
Валентина Попелюшка
***
спритноперефарбованим
кривавий слід з пітних долонь іще не змився
а вже міняють кольори вчорашні вбивці
і бездоганно чесний вид і чисті маски
мовляв це кесар а не ми простіть будь ласка
ні сном ні духом ...ще й кізяк услід пожбурять
лиш від корит не відривали б їхні шкури
життя «низів» для них пусте – нема й забули
тримає міцно на землі рефлекс пітбуля
зливайте дружно – на живця наївних ловлять:
відбірна куля для одних
для решти – слово
аби мовчання тих які за перевалом
не нагадало нам живим за що вмирали
Устимко Яна
***
Небесна Сотня
Вкраїна у жалобі.
Душа самотня.
Зорить із високості
Небесна Сотня.
У дні, омиті кров`ю,
Такі спекотні,
На прю зі злом постали
Герої Сотні.
За те, щоб наші діти
Майбутнє мали,
Вони без крихти страху
Себе віддали.
Поглянути б у очі
Оті мерзотні,
Котрі життя забрали
Небесній Сотні.
Ці дні сльозами вмиті,
Гіркі, скорботні.
Вшановуємо всі ми
Героїв Сотні.
Синочки України!
Ви не самотні!
Помолимось за волю
Небесній Сотні.
23.02.2014
Леся Сидорович
***
Пліч-о-пліч
О, Україно! Хай нас людство судить…
Олег Ольжич
Обмежений простір. Спресований час.День гніву. День болю. День смутку.
Майдан як ріка… В неї входим щораз,
опісля сумнівних здобутків.
Кривавить слідами невпинна ріка.
Вбивали без шансу нам б у т и .
У голову, в серце… Небесна рука
тримала згорілі редути.
Шалена енергія тисячі воль!
Молитва і сльози мільйонів.
Беззбройні, з високим шопеновим ,,соль’’-
супроти новітніх неронів.
На клавішах голуб сховався від куль.
Ніхто не побіг… В о р і ж е н ь к о,
неначе скажений бійцівський підбуль,
терзав нашу Ноєву жменьку.
Старенький фортеп’ян обм’як від вогню.
Хтось вістку послав Геродоту –
Зі скіфських могил встали й предки на прю
в сформовані сотні і чоти.
,,О, Нація, дужа і вічна як Бог!”
З твоїх поетичних вібрацій
історія світу верстає пролог
глобально стрімких трансформацій.
Майдан 2014р.
Карп Юлія Курташ
***
Вдарили дзвони
Пам`яті Небесної Сотні,
полеглої 19-20 лютого 2014р. на Майдані
Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
Криком тривожним наповнивши душі стократ.
Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.
... В тата безсило котилися сльози рікою,
В грудях у матері бився розпачливий крик:
"Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
Ти для Вітчизни і матері був захисник..."
Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
"Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"
Наталя Мазур
***
ПРОСТИ, СИНОЧКУ...
прости, синочку, почерком - Боїв
пишу про смерть… наплакалась охоче
і ти такий... прости, як надоїм…
приходиш спілкуватися… щоночі
я вже втомилась… Боже, як на зло
ні хліба, а ні солі - де поділось?…
по шкірі всеї ПІвночі мороз
і я одна на безліч понеділків
лютневий Київ змійкою скорбот
тече - стоїть, це видно аж до неба
у сотні завойованих висот
а я ще тут… не вибратись із пекла
у кожному куточку погляд твій
торкається до серця гостре лезо
я згодна настромитися… тоді
чому при пам'яті,
чому твереза?..
прости, синочку, ……..
Микола Дудар
***
Героям слава!!!!!!!
Палає свічка полум’ям кривавим,
Стікає віск розпечений вогнем,
За тих героїв, що попали в лаву,
За віру і надію полягли живцем.
Вогонь горить в серцях народу,
Душа на вістрі гострого ножа
Стоїть юнак за правду і свободу,
Лунає постріл і його нема.
В очах відвага, впевненість і воля
І так багато планів на життя…
Одна лиш мить, і зла недоля,
Назад уже немає вороття…
А поруч батько, в нього малі діти,
Залишив вдома всю свою рідню
Щоб правдою святою володіти,
За Україну вистоять в бою…
Годину тому він дзвонив дружині,
А зараз куля в голові…
Вклоняється Вкраїна цій людині..
Криваві сльози у журбі…
Там брат, там друг, там чоловік ,
Там смерть косила струджений народ,
Героєм слава всім навік…
Всіх благ із неба нагород….!!!
Кати розбіглися, кати тікали…
Як хижі нелюди-вовки
Ще вчора на колінах нація стогнала …
Сьогодні прокляті усі кати…
Сьогодні свічку запалімо…
Коліно перед Богом приклонім,
Молитву в небо піднесімо
І миру щиро попросім…
Героям України вічна слава,
І вічна пам'ять крізь віки…
Єдиною країною ми стали…
Весь світ почув, що ми брати!
КАтя Ялинка
***
Пролита кров не змиється сльозою.
І не одійде –
стане в головах.
Навіки вже залишиться з тобою
чуже прокляття,
біль і чорний страх.
З яких офір, з якого злого бруду
складеться твій
останній заповіт,
коли душа на милицях облуди
оте прокляття
понесе у світ?
Але й вона таки здригнутись може
на перехресті всіх
пекельних кіл,
як інший снайпер,
чимсь на тебе схожий,
твоє дитя впіймає у приціл…
Інна Ковальчук
***
Сяйво життя (Євромайданові)
Багрянець крові запалав, наче ватра,
Дивись, Україно, як плачуть Стожари, -
То брат із рушницею рушив на брата,
Брат брата ножем в саме серце ударив.
І знову тремтять над Вкраїною зорі, -
Бої братовбивчі знов плодять рекрутів.
"Просніться, убогі, - зірки їм говорять, -
На вістрі ножа-бо - смертельна отрута!"
Та наче не чують сліпці, повні люті, -
У серце ножем один одного колять.
"Прозрійте, Вас враг нацькував і заплутав,
Тримайтеся купи, - благають тополі, -
Сміються над вами лихі супостати,
Від них не очікуйте кращої долі,
Не дайте в собі нелюбові зростати,
Що вас отруїв нею злий Капітолій."
Заплакало небо по дітям убитим,
Та сяйвом життя мерехтітимуть зорі!
Всі біди, просіяні зоряним ситом,
Любов'ю прозрілі брати переорять.
Саша Кучеренко
***
Пам"яті полеглих...
Я вчора стала старшою за осінь,
Коли весна забрала молодих.
Ще цвіт не облетів, а вже покоси…
Жнива криваві. Поминальний дим.
Брати мої, загиблі голубочки!
Вам кігті вражі обірвали літ.
Вам біль пекельний затуманив очі.
Упало небо від ридань землі.
Посивіла душа. Палає відчай.
Та дух жадає помсти за братів!
Погасло сонце. Затремтіла вічність.
Ростуть сади героїв із хрестів…
Страшна зима вмираючи, голосить.
Багріє кров і тане чорний сніг.
Я вчора стала старшою за осінь,
Проснувшись у розстріляній весні.
Лілія Ніколаєнко
***
Двадцяте лютого… Майдан…
Про Україну світ почув ціною крові…
Помилуй, Господи, й спаси, подай любові.
І суд Свій праведний зішли на руку ката,
Щоб не пішов на батька син і брат на брата.
Щоб схаменулись вороги всього святого,
Не мали спокою і сну й молили Бога
Аби Він їхній гріх закрив життям Ісуса…
Вбивать без докору й жалю? Яка спокуса!
За слово й діло їм воздай, о Боже правий…
Жбурнув їм тридцять срібняків тиран кривавий…
Двадцяте лютого… Майдан… Гірка отрута…
Немовби вдруге пережив народ наш Крути.
І невигойний знову біль й на серці рана,
І Україна знов моя у чорне вбрана!
І знову сльози пролива над сином мати…
О, Боже, скільки ще землі моїй страждати?
Катівні Сталіна, Сибір, Голодомори –
Хіба не досить вже біди, страждань і горя?
Добра і щастя нам подай небесний Отче,
І Словом душі просвіти Своїм пророчим…
Героям десь на цвинтарях хрести поставлять –
А Ти, наш Боже, сотвори їм вічну пам'ять…
Тимофій Західняк
***
Комментариев нет:
Отправить комментарий